"Днепр" - перша вiтчизняна напiвпровiдникова керуюча машина широкого призначення
Пiонерськi цифровi керуючi системиПочалася кропiтка, як правило, цiлодобова робота на мiсцях установки керуючої машини широкого призначення (КМШП). У Днiпродзержинську зiбрався непоганий колектив на чолi з iнженером М.А.Трубiциним. Набагато пiзнiше був прийнятий на роботу Вiталiй Петрович Боюн, який мав практичнi навички налагодження радiоапаратури, отриманi в армiї. Продовжували роботу К.С.Гаргер i його група, а також, з нашої сторони, А.I.Нiкiтiн, якi готували вимiрювальнi прилади й алгоритм керування повалкою конвертора. На Миколаївському суднобудiвному заводi велику роботу проводили В.I.Скурiхин i його група (В.Г.Тюпа, Ю.I.Оприско й iн.). Продовжувала працювати над алгоритмом розкладки Г.Я.Машбiц, машину налагоджував Ю.Л.Соколовський з помiчниками. Дирекцiя заводу, на вiдмiну вiд пiдприємства в Днiпродзержинську, усiма силами намагалася пiдтримати роботу, активно пiдключала своїх спiвробiтникiв до переходу вiд креслення деталей корпуса судна на плазi до розрахунку контурiв деталей на електроннiй обчислювальнiй машинi (ЕОМ) з видачею перфострiчки для верстата з програмним керуванням "Авангард". На Слов'янському содовому заводi разом з технологами "НИОХИМ" працював мiй аспiрант В.I.Грубов. З огляду на те, що до цього часу вiддiл узяв на себе ще ряд робiт, сил наших явно не вистачало. Нерiдко справи йшли по прислiв'ю: "нiс витягли, хвiст загруз" i т.д. З нових цiкавих робiт варто згадати створювану в Пiдлипках (нинi мiсто Корольов) пiд Москвою, в органiзацiї, де працював С.П.Корольов, систему автоматизацiї процесiв вимiру при продувцi виробiв в аеродинамiчних трубах. Аналогiчна робота розгорталася в ЦАГI, але без нашої участi. Керiвник її А.Д.Смирнов розраховував створити систему силами свого вiддiлу, вiд нас було потрiбно лише постачання КМШП. Пiзнiше, коли машина пiшла в серiю, пропозицiї про проведення спiльних робiт посипалися, як з рогу достатку. Однак нам доводилося обмежуватися порадами, консультацiями. Крiм того, я органiзував семiнар по керуючим машинам i системам, що незабаром набув значення всесоюзного, користувався дуже великою популярнiстю - на нього з'їжджалися представники десяткiв мiст, сотень органiзацiй. Як результат роботи семiнару з'явився журнал "Управляющие системи и машини". Наступила черга нового - останнього iспиту КМШП, безпосередньо на мiсцях користування. Приймання проводила та ж Державна комiсiя пiд головуванням академiка А.О.Дороднiцина. Вiн запропонував ознайомитися i випробувати двi системи - у Днiпродзержинську i Миколаєвi. Подробиць поїздок та iспитiв не пам'ятаю. Вони пройшли дуже успiшно. Запам'яталася одна важлива обставина. При зустрiчi комiсiї з директором на металургiйному заводi в Днiпродзержинську директор не виявив абсолютно нiякого iнтересу до системи, що впроваджувалася. Йому було зовсiм нецiкаво слухати слова А.О.Дороднiцина про можливiсть розвитку робiт з використання керуючих машин на заводi. Вiн позiхав, усiм виглядом даючи зрозумiти, що все це заводу абсолютно нi до чого i вiн ледь терпить нав'язливого академiка. У Миколаєвi усе було навпаки. Головний iнженер пiдприємства Iванов не залишав комiсiю нi на хвилину. З гордiстю показував, що зроблено i яку велику користь принесло заводу використання ЕОМ. Чiтко окреслив перспективу, що буквально заворожувала. Пам'ятаю, тодi менi подумалося: от чому роботи в Днiпродзержинську розгорталися так важко, а в Миколаєвi йшли, як по маслу. I згодом це дуже позначилося. У Миколаєвi незабаром був створений могутнiй ОЦ Мiнiстерства суднобудування, що став забезпечувати суднобудiвнi заводи галузi, розташованi в Українi. У Днiпродзержинську в цiлому рядi цехiв (доменний, прокатний та iн.) ставилися ЕОМ, створювалися системи, але розгорталися вони повiльно i працювали погано. У бесемерiвському цеху КМШП працювала кiлька рокiв. Були удосконаленi датчики, алгоритми, але невпорядкованiсть i занедбанiсть технологiчного процесу не дозволили здобути належного ефекту. Надалi, за моїми вiдомостями, цех був кардинально реконструйований. Позитивною стороною роботи було те, що ми, розроблювачi обчислювальної технiки, вiдчули - для цехових умов потрiбнi дуже надiйнi машини. Слiд зазначити i те, що на заводi з'явилися фахiвцi з обслуговування обчислювальної технiки, що сприяло розвитку робiт з її застосування в iнших цехах заводу. Про розгортання робiт на суднобудiвному заводi в Миколаєвi я вже писав. Велика заслуга в цьому належить В.I.Скурiхину i Ю.I.Оприско. Останнiй став жителем Миколаєва, очолив органiзований там ОЦ Мiнiстерства суднобудування. На Слов'янському содовому заводi справи йшли зi змiнним успiхом. У пiдсумку "НИОХИМ" перевiв КМШП у режим цифрового регулятора. Мiй аспiрант Грубов, приїхавши зi Слов'янська, сказав менi: - Ходив по заводу й оглядався, як би хто каменем у спину не запустив (вiн був учасником робiт з "НИОХИМ"). Карбоколона тепер керується машиною, апаратникам нема чого робити, залишилися без роботи, от i зляться. В Пiдлипках система автоматизацiї iспитiв в аеродинамiчнiй трубi була створена досить швидко i працювала ефективно. Через два чи три роки вона була iстотно модернiзована. Вiд нас брали участь В.Єгипко, А.Мизернюк та iн., вiд Пiдлипок - Л.Прошлецов та iн. Справи iз серiйним випуском КМШП пiсля прийняття її Держкомiсiєю пiшли краще. Директор заводу Котляревський прийняв усi заходи, щоб технологiя виготовлення покращилася. Цех запрацював на повну силу. Споживачi брали машини нарозхват. Виступаючи на мiському партiйному активi, що вела секретар КПУ (Компартiї України) О.I.Iващенко, Глушков розповiв про те, що може дати обчислювальна технiка промисловостi, i поскаржився, що КМШП випускаються малою кiлькiстю. Це було почуто. У перiод раднаргоспiв вирiшувати господарськi питання республiцi було легше. Котляревському було дано завдання побудувати завод обчислювальної керуючої технiки (ОКМ). Безпрецедентна енергiя цiєї людини зробила свою справу: за короткий термiн (3 роки) завод було побудовано i стали випускати "Днепр". Так "охрестила" Ольга Iллiвна Iващенко нашу КМШП". Так в Українi з'явився первiсток комп'ютеробудiвної промисловостi.  |
