"Днепр" - перша вiтчизняна напiвпровiдникова керуюча машина широкого призначення

Iз спогадiв Б.М.Малиновського, заступника з наукової частини директора Обчислювального центру АН УРСР В.М.Глушкова в 1957-1961 рр.

В.М.Глушков про створення комп'ютера "Днепр" Принципи побудови та налагодження Доказ унiверсальностi Серiйне виробництво Тернистий шлях впровадження Пiонерськi цифровi керуючi системи "Кiбернетика починається там, де закiнчуються розмови i розпочинається справа" Характеристики комп'ютера "Днепр". Його творцi. Iлюстрацiї.

Серiйне виробництво

Про широке впровадження керуючої машини широкого призначення (КМШП) можна було думати тiльки при органiзацiї її серiйного виробництва. У той час у країнi були раднаргоспи, багато складних питань вирiшувалися на мiсцi, i менi повезло. Коли прийшов до керiвника промислового вiддiлу Київського раднаргоспу П.I.Кудiну, розповiв про КМШП, її застосування, численнi запити i необхiднiсть органiзувати серiйне виробництво, вiн, подумавши, назвав менi завод "Радiоприлад", де директором був М.З.Котляревський.

Йти до директора заводу один я не зважився, попросив Вiктора Михайловича. Пiшли разом.

Котляревський, до нашої радостi, без особливих розмов i пояснень погодився. Єдине, що його цiкавило, - так це розмiри машини. Оскiльки завод випускав осцилографи, то ми порiвняли КМШП iз ними, сказавши, що машина в 5-6 разiв бiльше осцилографа. Директора ця вiдповiдь задовольнила. Сказав, що пiдготує примiщення, набере монтажникiв i видiлить, якщо знадобиться, людей для доробки документацiї на машину. Ми пiшли в захопленнi вiд енергiйного директора. Свою помилку - порiвняння КМШП з осцилографами - я зрозумiв пiзнiше.

Однак пiдготовка серiйного випуску КМШП зажадала величезної працi, наполегливостi, подолання рiзного роду труднощiв.

По-перше, визнання необхiдностi унiверсальної керуючої машини не прийшло саме собою. У той перiод усi захоплювалися тiльки машинами спецiалiзованими ("Сталь 1", "Сталь 2", бортовi ЕОМ та iн.). Пам'ятаю, я пiдготував статтю "Керуюча машина широкого призначення". З журналу "Автоматика i телемеханiка", куди була послана стаття, її повернули, вiдзначивши, що питання не актуальне. Це було, якщо не помиляюся, у 1958 роцi, коли в одному з американських журналiв з'явилася стаття про машину РВ-300, головним достоїнством якої вiдзначалася її унiверсальнiсть.

У 1959 р. в Москвi проводилася перша всесоюзна нарада по керуючим машинам. Там була i моя доповiдь про КМШП, що вже починала оживати. Доповiдь викликала численнi питання. Мене включили в комiсiю з пiдготовки рiшення наради. У проект включили фразу: "Схвалити розробку КМШП в АН УРСР". На заключне засiдання комiсiї з'явився начальник вiддiлу обчислювальної технiки Держплану СРСР Лоскутов. Я знав його по книзi, присвяченiй рiзного роду РЦУ i спецiалiзованим ЕОМ (досить примiтивної). Тримався вiн як царський вельможа. Почувши фразу про КМШП, сказав:

- Викреслити, щоб i духу не було. Ця машина робиться заради похотi академiкiв i нiкому не потрiбна.

Фраза була викреслена.

Сперечатися iз самозакоханою людиною, надiленою величезною владою, було марно.

Проти КМШП почалася вiйна, тiльки безкровна. З одного боку - бюрократична, з iншого боку - вiд небажання зрозумiти i пiдтримати прогресивну розробку. Та й працювати доводилося по-фронтовому, - тривале комплексне налагодження вели цiлодобово.

Я приходив на роботу о восьмiй ранку, годину-пiвтори займався справами заступника директора - читав, складав i пiдписував рiзнi "папери", iншi деннi години iшли на органiзацiю справ по КМШП. Повертався додому не ранiше дванадцяти ночi. Перед тим як iти додому знову переглядав пошту, що нагромадилася за день. I так щодня, за винятком вiдряджень, протягом усiх трьох iз зайвим рокiв, поки створювалася КМШП.

Дуже важко було працювати з заводчанами.

Коли одержали з заводу першу виготовлену там машину, нас охопив жах. Це було збiговисько деталей - i тiльки. Усi численнi паянi з'єднання - а їх було понад 100 тисяч, - були виконанi самим огидним чином i постiйно вiдмовляли. Контакти в рознiманнях - а їх було теж чимало (близько 30 тисяч) - постiйно порушувалися. Налагодити таку машину було просто неможливо. Що ж з'ясувалося пiсля вiдвiдування цеху, де збирали КМШП ?

Директор заводу, почувши лише те, що машина в 6 разiв бiльше осцилографа, набрав хлопчикiв та дiвчаток, якi щойно закiнчили школу, посадив їх на робочi мiсця в щойно обладнаному примiщеннi, озброїв паяльниками, i от вони й почали "паяти" елементи машини (пайки хвилею ще не було) i ламати рознiмання необережним поводженням.

Оскiльки термiн установки першої КМШП у бесемерiвському цеху наближався, довелося перепаяти практично всю машину, замiнити багато рознiмань, i тодi налагодження пiшло.

Пам'ятаю, у тi важкi днi я зiбрав усiх, хто мiг допомогти, i сказав:

- Розумiю, що робота дуже нелегка. Але на фронтi було важче. Повiрте менi: ви ж не гiрше фронтовикiв!

Я звертався до молодих - бiльшостi було 23-25 рокiв; менi виповнилося 35, я був на 10 рокiв старший, плюс - участь у вiйнi, що додала вiдповiдальностi i самостiйностi, ще два довоєнних роки служби в армiї.

Мої слова вплинули: спiвробiтники працювали не щадячи сил (А.Г.Кухарчук, B.C.Каленчук, Л.О.Коритна, В.Г.Пшеничний, I.Д.Войтович та iн.).

Приймати машину приїхала Держкомiсiя на чолi з академiком А.О.Дороднiциним. До неї були включенi i представники заводу.

Почався прогiн машини на час, потiм iспити на нагрiвання, на працездатнiсть при замiнi елементiв, вирiшувались задачi, запропонованi членами комiсiї, постiйно йшли тести на справнiсть пристроїв i машини в цiлому. Iспити велися вдень i вночi протягом тижня. Заводчани улаштували дiйсну змову при прийманнi документацiї. Хоча остання готувалася за участю заводських конструкторiв, представник заводу Л.П.Пасiков висловив особливу думку про те, що частину документiв треба переробити.

Комiсiя прийняла КМШП iз високою оцiнкою, вiдзначила, що це перша в Радянському Союзi напiвпровiдникова керуюча машина i що необхiдно провести через рiк її другий iспит безпосередньо на мiсцях застосувань.